Водохреще – одне з найбільших і завершальних свят різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують хрещення Христа на Йордані. Тому в церквах святять воду. За традицією, зранку напередодні Водохреща чоловіки йшли до річки чи ставка та вирубували з льоду хрест – «йордан».

Те, що студенти – народ надто радісний, відомо кожному. А ось коли їм буває не дуже весело і навіть соромно, ми вирішили запитати в них самих напередодні Дня Тетяни, відомого як День студентства.

2012-й рік настав. Саме нинішній рік найчастіше пов’язують з ймовірністю настання так званого кінця світу. Прогнозується принаймні 14 версій цієї події. Чи є хоч один із цих прогнозів реальним або наближеним до реальності – невідомо.

Невід’ємною різдвяною традицією є колядки. Ці величально обрядові пісні маємо змогу почути лише у зимові свята. Але пісні на кшталт: «Коляд, коляд, колядниця, добра з медом паляниця…», не можна назвати справжніми колядками. Такими є ті, які мають біблійні мотиви.

У новорічні святки – на Різдво та Меланки, що напередодні Старого Нового року, дівчата намагаються дізнатись, яких сюрпризів чекати від долі. Вважається, саме у ці дні можна найбільш точно передбачити майбутнє.

У Кременчуці наприкінці минулого року вийшла в світ антологія літераторів Полтавщини часу Незалежності України «Калинове гроно», до якої увійшли твори 12-ти кременчуцьких авторів – членів літературного об’єднання «Славутич».

20-річний кременчужанин Владислав Бурбига потребує складної операції з трансплантації кісткового мозку. Юнак хворіє вже тривалий час, родина витратила чимало грошей на лікування. А зараз звертається до всіх небайдужих з проханням допомогти зібрати суму в 70 тис. грн на операцію їх синові в Києві.

Сьогодні у прийомних родинах живуть десятеро кременчуцьких дітей. Значно більше малюків про це лише мріє. Але городян, бажаючих стати названими мамою і татом, небагато. Про усиновлення та опіку знають майже всі. А ось про прийомні сім’ї та будинки сімейного типу відомо далеко не кожному.

1 грудня учні професійного ліцею ім. А. С. Макаренка зустрілися з кременчуцькою поетесою Валентиною Філоненко. Спілкування з літераторами в цьому закладі стали вже традиційними – талановитих майстрів слова сюди запрошують упродовж 10-ти років. Методист ліцею Ганна Гребенюк впевнена: треба, щоб молодь знала в обличчя місцевих поетів.

За плечима Василя Павловича Демченка був нелегкий півстолітній трудовий шлях, людська мудрість, виняткова доброзичливість. Можливо, через вказані якості шахісти та шашкісти міста любовно називали його «Палич».