Володимир Іванович, пенсіонер: Голод пережили мої батьки. Мати всюди їздила по наймах, щоб прожити якось. Розповідала, що багато людей опухали й помирали просто на дорогах.

Галина Іванівна, пенсіонерка: Я навіть не чула про таку хворобу. Зазвичай ми купуємо курятину, на свинину не завжди й гроші знайдеш. Але іншим треба бути обережними.

Якщо вам складно зробити вибір – на який курорт їхати за оздоровленням: до Трускавця чи Моршина, вирушайте до Гусятина і не пошкодуєте, адже вода гусятинських мінеральних джерел не лише подібна до трускавецької «Нафтусі» і «Моршинської ропи», а й набагато ефективніша та корисніша. А історія Гусятина вас просто здивує.

Тетяна, повар-кондитер: Ні, не часто. Хіба що, буває, суржиком. Просто з дитинства звикла до російської, у сім’ї говоримо нею. Тому українською – рідко.

Напередодні Дня ракетних військ й артилерії журналіст «КП» побувала в реактивному артилерійському полку та приміряла на себе військовий бушлат. Потрапити до армії можна було й по-іншому – піти служити. Дякувати Богові, статевої дискримінації у військовій справі немає. Але так вийшло, що раніше далі за КПП моя нога не ступала.

Ірина, охоронець школи № 28: Так, дуже задоволена. Я живу неподалік Парку Миру, де ще рік тому було темно. Сьогодні ж вулиці й двори чудово освітлюються, ми вже не боїмося там ходити.

Микола, студент: — Дуже позитивно. Я багато подорожую Україною і помічаю, що Кременчук став значно чистішим. Взагалі, до гарного швидко звикаєш. Мені подобається, як наше місто виглядає сьогодні.

Людмила Володимирівна, пенсіонерка: Одразу й не пригадаєш. Мабуть, найбільше запам’ятався Олег Надоша. Просто як людина. Хоча, що саме він зробив для міста – не пам’ятаю.

Зінаїда Олексіївна, директор: Поки що жодних змін я не відчуваю. Але, можливо, потім вони дадуться взнаки. Навесні й подивимось, як ми це пережили.

Журналісти «КП» знову змінюють професію. Цього разу кореспондент «Панорами» спробувала себе у незвичній ролі – няні в дитячому садочку.