Вічний покій "Харитона Лаптєва"

У Комсомольську на березі Дніпра під товщею піску і щебеню вже близько 18 років покоїться морський буксир «Харитон Лаптєв». Він знайшов свій останній притулок на території міського яхт-клубу, але про це мало кому відомо. Могила буксира поросла чагарником, а його історія дедалі більше стає схожою на розповіді про «Летючого голландця».

Морський буксир «Харитон Лаптєв» з’явився у Комсомольську десь наприкінці 80-х рр. минулого сторіччя. Подейкують, що до того корабель тривалий час простояв у кременчуцькому порту, де над судном добряче «попрацювали» час і люди.

Вже досить зношеного «Харитона Лаптєва» чи то викупили, чи то обміняли на металобрухт і доправили у вантажний порт Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Стояв він тут недовго – у керівництва ГЗК з’явилася ідея облаштувати на борту корабля дитяче кафе. Так морський буксир перекочував до причалу комсомольського яхт-клубу. І життя для «Харитона Лаптєва» знов завмерло.

Сховали від очей міністра

Через відсутність належного догляду він поступово давав течу, поки в 1989 р. зовсім не сів на дно. Вода хлинула через вибиті ілюмінатори, і за одну ніч 200-тонний буксир затонув. 30-метрове судно опустилося на глибину 10 м, дістати його звідти було практично неможливо. Необхідної для цього техніки у Комсомольську не знайшлось.

Близько 2-х років «Харитон Лаптєв» пролежав на дні Дніпра, викликаючи неабияке обурення та занепокоєння у місцевих жителів.

— З того часу, як судно опустилося на дно, воно є не лише наочним прикладом нашої жахливої бездіяльності, але й становить загрозу для життя дітей. Адже вони запливали усередину, а стежити за дітьми нікому, – пише у 1991 р. газета «Громадська думка».

Неочікувана допомога прийшла… від міністра внутрішніх справ України. Щойно надійшла звістка про його запланований візит, у Комсомольську знайшли і техніку, і людей, аби швиденько закопати «Харитона Лаптєва».

Щебенева могила

У своїх матеріалах із розслідування «поховання» судна журналісти «ГД», посилаючись на директора ПГЗКу В. Мартиненка, стверджують, що працівники підприємства у той час провели зріз надводної частини корабля, згодом залишки були замиті піском, засипані щебенем і заасфальтовані. На утвореному майданчику начебто планували облаштувати все те ж дитяче кафе, проект будівництва навіть був розроблений і погоджений з комітетом з охорони природи. Проте кафе над залишками буксира так і не з’явилося.

Однак пам’ять про себе «Харитон Лаптєв» таки залишив. Невисокий металевий паркан уздовж набережної яхт-клубу – це рештки зрізаної колись корабельної огорожі.

А колись він розсікав морські хвилі…

Із доступних архівних матеріа­лів відомо, що «Харитон Лаптєв» входив до складу забезпечення 5-ї флотилії надводних кораблів Військово-Морського флоту Радянського Союзу, які несли бойове чергування в Середземному морі. Як правило, він ходив у зв’язці з танкером «Іван Бубнов». «Харитон Лаптєв» був призначений для рятувальних операцій, пожежогасіння, буксирування військових кораблів.

Безталанну долю «Харитона Лаптєва» за часів перебудови повторив ще один корабель, що прибув до Комсомольська з Севастополя. Військовий катер класу «Морський мисливець» мав стати базою для створення дитячо-юнацької морської школи. Однак вона так і не з’явилася, а «Морський мисливець» виявився нікому не потрібним. Військовий катер мирно стояв на воді, іржавіючи та слугуючи забавкою для місцевої дітлашні. Згідно з офіційною версією, саме через дитячі пустощі судно і потонуло.

За підрахунками, зробленими на той час головним архітектором Комсомольська В. Поддоскіним, підняти судно з дна річки обійшлося б у 5-10 разів дорожче за вартість самого корабля. Через це буксиру і був винесений «смертний вирок».

Акценти: Комсомольск, Харитон Лаптев, морской буксир, яхт-клуб, корабль