А під образами – Дідух

Найурочистішими та найбільш магічними, за народними традиціями, є Cвятвечір та Різдво. Адже вважалося, що саме у період від Різдва до Водохреща пробуджувалась і чинила капості нечиста сила. Пам’ятаєте, як наш земляк Микола Гоголь писав, що в ніч на Різдво з неба раптом зникли зірки. Буцімто, їх поцупила відьма. А чорт, жартуючи з людей, сховав у кишеню місяць…

Давні різдвяні традиції та обряди пригадує 67-річна Ганна Романко з с. Погреби, що на Глобинщині. До Різдва дбайливі господині старанно прибирали оселю: білили стіни, розмальовували квітами димохід, застеляли підлогу чистими або щойно витканими ряднинками. Щоб забезпечити своїй родині добробут і щастя у наступному році, наші предки у Святвечір запалювали у хаті свічки й лампадки. Господар обкурював приміщення ладаном і читав молитви. Не оминали й хліву, де худобу обсипали маком та обкурювали зіллям, аби усяка нечисть не пристала. Дехто навіть вірив, що худоба цього вечора розмовляє і може скаржитися на недбалого господаря.

За стіл – після першої зірки на небі

На Святвечір уся сім’я збиралася за одним столом. Тому за традицією господиня мала приготувати 12 пісних страв: капусняк, горох, рибу, голубці, борщ, вареники, млинці, кашу, пиріжки, гриби, ну й, обов’язково, кутю та узвар. Першим кутю мав скуштувати господар. Перед родинною вечерею він виходив надвір з ложкою куті і промовляв: «Морозе, морозе, ходи до нас кутю їсти, а коли не йдеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю». Вважалося, що такий ритуал оберігав посіви від вимерзання. У деяких селах Полтавщини першу ложку куті з’їдали стоячи, аби пшениця не полягла, і заплющивши очі, що мало захистити збіжжя від горобців. Ганна Йосипівна каже, що особливого смаку різдвяній їжі додавали дерев’яні ложки та глиняні миски.

За стіл родина сідала після по­яви на небі зірок. Вони символізували про народження Сина Божого  – Ісуса Христа. Пригощали навіть випадкову людину, яка заходила до хати. Ганна Романко пригадує, що в оселі панувала таємнича тиша. Надворі потріскував міцний мороз, у печі – дрова, а на столі парували гарячі запашні страви. Під час вечері поминали померлих родичів. Для цього у миску клали трохи від усіх 12-ти страв та ставили її на підвіконня. Кажуть, на Святвечір і мертві сходилися кутю їсти. У різдвяну ніч в усіх віконцях горіли свічки. Не можна було їх гасити, вони мали повністю догоріти. Вважалося, що господарям негоже було спати цієї ночі.

Чого колядники побажають, те й збудеться

У давнину вірили – чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для господарів рік. Ще з порогу різдвяні колядницькі ватаги просили дозволу колядувати. Обов’язковим атрибутом була зірка і дзвіночки. Якщо у родині була мала дитина, яка довго не розмовляла, то їй давали напитися води з ритуального дзвіночка. А коли в сім’ї була дівчина, то саме вона обдаровувала колядників гостинцями – домашніми цукерками, коржиками, яблуками та горіхами. У колядках молодь возвеличувала господарів, їхніх дітей, зичила їм щастя, здоров’я і достатку, приплоду худоби. Вважалося, чого колядники побажають, те й збудеться. Тому не схвалювали господарі колядників, які казали, що «піде хата сторчака». Найстарші члени родини навчали дітвору гарним і добрим колядкам.

На Святвечір вносили до оселі пшеничний чи житній сніп, який ставили на почесне місце  – під образами. Цей сніп мав назву Дідух, а символізував він достаток. Допоки стояв Дідух, господарі нічого не робили, лише доглядали за худобою. Дехто навіть виносив з хати віник, аби не замітати та не гнівити Дідуха.

Народні прикмети

• Якщо на Різдво багато бурульок під стріхою – вродить ярина, особливо ячмінь.

• Коли падає сніг – до врожаю озимини й яблук. Якщо сонячний день – на врожай пшениці.

• Якщо на Різдво на деревах лід  – вродять горіхи й садовина.

• Місячна ніч напередодні Різдва свідчить про гарний врожай баштанних культур.

• Селяни помічали: на який день тижня припадає Різдво, у такий же потрібно починати жнива.

Почастуйте гостей «Золотою рибкою»

Окрім символічних різдвяних страв, кожна дбайлива господиня хоче побалувати рідних та друзів чимось смачненьким і незвичайним. Таємницю власної різдвяної страви читачам «КП» розкриває Світлана Козина з с. Погреби Глобинського району.

Рецепт риби з казковою назвою «Золота рибка» досить простий та економний. До того ж, не забирає багато часу. Для цього потрібно 500 г рибного філе, 2 цибулини, 1 морквина, 2 ст. ложки томатної пасти, склянка сметани, 300 г олії, сіль та спеції за смаком, картопля.

Рибне філе слід посолити, поперчити, трохи обсмажити й одразу ж покласти у каструлю. Окремо обсмажити почищену й нарізану великими шматочками картоплю, нарізану цибулю, натерту моркву. Все це викласти шарами в каструлю. Залити сметаною, яку попередньо слід змішати з томатною пастою, посолити, додати трохи води, накрити кришкою й тушкувати до готовності на невеликому вогні.

Усім гурманам господиня бажає щедрого святкового столу та приємного апетиту.

Зазирнути в майбутнє

Гадання – традиційне дійство на Різдво. Дівчата ворожили на долю, судженого, намагалися зазирнути у майбутнє. Зі спогадів старожилів «Панорама» зібрала найбільш цікаві і прості різдвяні гадання.

Доля, вилита з воску

Найбільш популярним було ворожіння на свічному воску. Недогарки світлих свічок складали у металеву посудину, плавили на вогні і виливали в ємність з холодною водою. За фігурами, які утворились, і передбачали майбутнє. Побачити восковий будинок означало швидке заміжжя. Каблучка чи свічка однозначно пророкували швидке весілля. А млинець, який осів на дно, свідчив про те, що дівчині ще довго сидіти в дівках. Найбільше боялися побачити яму, адже це символізувало тяжку хворобу чи навіть раптову смерть.

Пливи, горішку!

Цікавим було гадання на шкаралупі волоського горіха. У велику миску чи таз наливали воду. До країв посудини прикріплювали смуги паперу, на яких писали події – весілля, заручини, знайомство з майбутнім нареченим, дальня поїздка з дому. У шкаралупі горіха кріпили недогарок іменинної свічки, підпалювали її і пускали цей кораблик у плавання з середини посудини. Шкаралупа мала підпливти до однієї з записок. Але бажання мало здійснитися лише за умови, якщо папір загориться від полум’я свічки.

Бровко-провидець

У різдвяну ніч в українських селах слухали гавкіт собак. Якщо він був жвавим і лунким, то майбутній чоловік буде веселим та добрим. Якщо гавкіт злий, значить і суджений буде суворим.

Навколо церкви кроком руш

Самотні дівчата у різдвяну ніч виконували особливий обряд. У північ треба було підійти до найближчої церкви й 12 разів обійти навколо неї. Вірили, що цей ритуал руйнує самотність та сприяє швидкій зустрічі свого судженого.

Акценти: Рождество, Святой вечер, традиции, Кременчуг